Я НЕ ЛЮБЛЮ НЕЩАСНИХ. Я ЩАСЛИВА. МОЯ СВОБОДА ЗАВЖДИ ПРИ МЕНІ
19 березня 2025 року видатна українська поетеса та щира патріотка своєї батьківщини Ліна Василівна Костенко відзначає 95-й день народження.
Ліну Костенко називають «залізною леді» української поезії. «Немає часу на поразку» — написала колись вона у поемі «Берестечко». Ці рядки як ніколи актуальні зараз. Зібрали для вас найновіші вірші Ліни Василівни про сучасну війну. У них її стійкість, незворушна віра у перемогу та гордість за націю героїв. Її внесок у сучасну українську літературу величезний, а гострі та волелюбні вірші зворушать будь-яке серце. Багато поезій Ліни Костенко виявилися пророчими.
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
***
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.
***
Розп’ято нас між заходом і сходом.
Що не орел — печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе!
***
Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!"
***
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
***
Вернулись люди — а немає стін.
¶Пройшла орда, жорстока і запекла.¶
Регоче диявол.
І встає з руїн
Сивий Янгол українського пекла.
* * *
Всі маски вже впали і всі королі уже голі.
І всі Златоусти усе вже сказали торік.
Виходимо з моря своєї гіркої недолі.
Заходимо в повінь усіх Вавилонських рік.
