ВІДЛУННЯ ЙОГО КРОКІВ
4 березня — день народження Володимира Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ. За фахом медик, а за покликанням — скрипаль, піаніст, віолончеліст, гітарист і автор пісень, які він відмовлявся писати російською мовою. Історія його смерті у Брюховицькому лісі під Львовом досі є таємницею, і винні в імовірному вбивстві не названі й не покарані.
Ще грають сурми. Ще лунають звуки
Його мелодій. А з боків йому
Ловці викручують музичні руки
І тіло вішають у темну тьму.
Нехай не вчує невмируща «Рута»
З естради поклику свого творця-
Луну мелодій веселить могута
І б'є прибоями в палкі серця.
Львів… Це місто , яке стало плідним етапом в житті композитора. Тут він написав понад сім десятків пісень, романсів, балад, які стали окрасою його творчості. Його пісні – ну хоча б «Червону руту» чи «Водограй» - знають, люблять, шанують усі. Але, на жаль і останнім містом у його короткому земному шляху.
Львів його зустрів, підняв до вершин і дав землю для спочинку.
Пішов у синє небо він-
Мій брат по долі і покрові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові…
Займеться мати в дикій тузі,
І сивим левом стане Львів.
На кого кидаєш ти друзів
І потаємних ворогів?
Без тебе не квітує квітень, без тебе літо як зима.
Скажи мені: на тому світі
Є Україна, чи нема?
Чи справді там, за небокраєм
Не знають наших кривд і мук.
(Ю. Рибчинський, Пам'яті Володимира Івасюка)
