ЯК ВОНО ЖИТИ В ОКУПАЦІЇ? ЯКИМИ СТАЮТЬ ЛЮДИ? ЩО ВІДКРИВАЄТЬСЯ ПЕРЕД ОЧИМА ТА В СЕРЦІ?
В Україні з початком повномаштабного вторгнення росії активізувався рух популяризації читання як щоденної практики життєстійкості.
Я ПЕРЕТВОРЮЮСЬ…ЩОДЕННИК ВОЛОДИМИРА ВАКУЛЕНКА-К. – болісні й правдиві нотатки, які письменник вів від початку повномаштабного вторгнення й під час окупації рідного села Капитолівки на Харківщині. Вів, поки Володимира не викрали рашисти: неминучість цього він усвідомлював, як і те, що шансів вижити у нього небагато – бо УКРАЇНЕЦЬ, бо ВОЛОНТЕР та АКТИВІСТ, бо має ГІДНІСТЬ.
У щоденнику, який пощастило дістати із землі 24 вересня 2022 року, лише тридцять шість сторінок. Папір вологий, нерівний почерк, багато закреслень, червоні і чорні чорнила. Найперші слова на останній сторінці: «Я ВІРЮ В ПЕРЕМОГУ». Вони вчувалися Вакуленкові в журавлиному «курли» над окупованою землею 21 березня 2022 року. Саме тоді він і зробив цей останній запис.
За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: «КОЛИ НАШІ ПРИЙДУТЬ – ВІДДАСИ».
ДЕ Я?
Там, де красно, -
Мене немає.
Там, де кипить лава,-
Моя присутність.
І раптово я зрозумів,
Що доля йде туди,
Де місця зайняли
До мого народження
І – без мене.
