A A A K K K
людям із порушенням зору
Комунальний заклад "Публічна бібліотека Кам'янка-Бузької міської ради"
м. Кам'янка-Бузька

СПОГЛЯДАЮЧИ ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР

Дата: 01.08.2024 15:58
Кількість переглядів: 48

СПОГЛЯДАЮЧИ ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР

 

Цей буремний 2024 рік є багатим на різноманітні пам’ятні дати, що стосуються нашої історії та культури, отже національної пам’яті та національної самосвідомості. Остання якраз  передбачає появу таких національних почуттів: почуття любові до своєї Вітчизни, свого народу, національної культури і рідної мови; почуття причетності до долі свого народу, своєї країни; почуття національної гордості. Війна, нав’язана російським агресором, підсилила ці почуття, перетворила їх в один із дієвих засобів оборони.

Однак, повернемося до календаря: 825 років тому, 1199 року князь Роман приєднав до Волині Галицьке князівство. Так постала нова держава, могутнє Галицько-Волинське князівство, у час, коли політична міць Києва сходила за горизонт.

Чи міг князь Роман знати, що його творіння у часи правління його сина Данила стане королівством? Що століття по тому, після історично-територіальних перекроїв, австрійські імператори у ХІХ столітті носитимуть титул королів «Галіції і Льодомерії(Волині)»? Що тутейші святині, чудотворні ікони з Візантії, а саме: Богородиця Белзька, Богородиця Холмська, Богородиця Зимненська благословлятимуть своїми чудами і ласками край і людей у час нанотехнологій?Фото без опису

 

Сто сорок років тому у Харкові народилася Наталія Полонська-Василенко, внесок якої в дослідження та розвиток української історії важко переоцінити. І знову питання: чи могла собі уявляти  Наталія Дмитрівна, уродженка Слобожанщини, що в певний період свого життя вона буквально стане хранителькою Богородиці Белзької і переховуватиме святиню у своєму київському помешканні? 

 


 І ще один штрих до пропонованого матеріалу – штрих гордощів за фонди нашої бібліотеки, у якій історія України представлена фундаментальними працями визначних істориків: М.С. Грушевського, Д. Дорошенка, Н. Полонської-Василенко, І. Крип’якевича. Серед книжкового розмаїття в око трапило видання «Корона, або спадщина Королівства Руського»/за загальною редакцією Л. Івшиної.- Видання перше. К.: ТОВ «Українська прес-група», 2017.-696 с. Тож на нього найбільше будемо спиратися у пропонованому дописі.

Фото без опису

Холмська Одигітрія (сучасна копія)

 

 

ІСТОРІЯ ПЕРША: ДРАМА І ПРОСЛАВА ХОЛМСЬКОЇ

ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ БОГОРОДИЦІ

(текст Дмитра Степовика//«Корона, або спадщина Королівства Руського». С. 139-161.

Дмитро́ Вла́сович Степови́к — український мистецтвознавець, богослов, візантиніст, дослідник історії й теології сакрального образотворчого мистецтва. Доктор філософії, доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, член-кореспондент НАН України).

«Назву «Холмська» ікона дістала у першій половині ХІІІ століття, коли, як побачимо далі, князь (і перший український король) Данило Галицький отримав ікону в подарунок із Києва і помістив її, як уже до того прославлену, чудотворну, в новозбудований храм у місті Холм, оскільки місто з прилеглими землями і населенням — це була корінна територія Руси-України. А що ж з іконою було до того? Тут слід відзначити декілька моментів.

1. Нині відреставрована й експонована в Луцьку ікона — у Волинському музеї ікон — не є автентичним твором пензля євангеліста Луки. Це копія з протооригіналу, а може, й копія з копії, але така, що несе в собі головні риси оригіналу євангеліста Луки.       

2. Я маю підстави вважати, що ікона в Константинополі була скопійована з протооригіналу Луки (або з однієї з копій первісного оригіналу) безпосередньо перед 988 роком, коли візантійський імператор Василь II та Константинопольський патріарх знали вже про намір київського князя Володимира Святославича ввести в Русі-Україні християнство як державну релігію й віру та про те, що Володимир хоче одружитися християнським шлюбом із сестрою імператора Василя Анною. Саме в цей час —- у. 980-ті роки — імператорський двір міг замовити в монастирі «Студіон» ікономалярам виготовити ікону, обов’язково чудотворну, як посаг царівні Анні. Тому що майбутня подорож Анни до недавно язичницької держави, яка тепер охрещується за посередництвом Візантії, розглядалася як велике чудо Боже. Отже, за придане мала бути чудотворна ікона, яку, напевно, заздалегідь переправили в Херсонес Кримський (підопічну територію Візантії), а 988 року — в Київ.3. Копія з ікони Луки могла бути змальована в Константинопольському монастирі «Студіон», де після подолання іконоборства (726—843 роки) постала потужна ікономалярська школа, в якій виготовляли зразки ікон для всієї імперії та країн, які прийняли християнство через посередництво Візантії.4. А час змалювання Холмської ікони у Константинопольському монастирі «Студіон» можна визначити від другої половини IX століття до початку ХІ століття. Це епоха панування у Візантії династії Македонців (867—1057 ), коли в малярстві, мініатюрі, декоративному мистецтві була велика увага до відродження давньогрецьких елліністичних традицій прекрасного.5. Яка ж подальша доля славної ікони у Холмський період її буття? Цей час тривав понад сім століть, точніше 722 роки: від 1223 року, коли князь — король Данило Галицький — отримав її з Києва і поставив у новозбудований храм у Холмі, до 1945 року, коли донька холмського священика Надія Горлицька переселилася з Холма в Луцьк. В обох містах знаковий і освячений сакральний твір зазнав низки драматичних колізій і не раз був на волосині від загибелі. Але з чудотворною іконою таки сталося правдиве чудо: вона врятована! Легальна історія ікони починається з великого християнського ювілею — двохтисячоліття Різдва Христового.       

На зламі тисячоліть, тобто 2000 року, в Луцьку сталася подія, яка об’єднала християн різних конфесій. У місті з’явилася Холмська чудотворна ікона Божої Матері. Ще у XVII столітті єпископ Яків Суша написав книжку, присвячену чудотворній Холмській іконі Богородиці. Назвав він книжку «Фенікс», і це стало визначенням всієї її історії, тому що час прославлення змінювали часи поневірянь. Але образ жив і воскресав після забуття. Ікона постала через роки і віки невідомості. Музей став місцем перебування християнської святині, унікальної пам’ятки візантійського ікономалярства кінця X століття.

Холмська чудотворна ікона Богородиці є однією з найвідоміших і найшановніших у християнському світі. Вона має славну і водночас драматичну історію, сповнену таємниць і загадок. Її доля від XIII століття була тісно пов’язана з Холмом. Не один раз образ покидав місто, переходив з: рук у руки послідовників різних віросповідань, таємниче зникав. І чудом з’являвся знову. Близько 1223 року, за князювання Данила Галицького, поселення Холм набуло статусу міста. Збудував князь тут величний храм на високому пагорбі. «І прикрасив же ікони, принесені із Києва, камінням дорогим і бісером золотим. І Спаса, Пречисту Богородицю, що йому сестра Феодора дала із монастиря Феодора». Йдеться про ікони з Київського монастиря святого Федора Стратілата, послані др Холма, серед яких був образ Богородиці з Христом. Іконам з Візантії приписувалась особлива благодать і чудотворна сила. Заступництвом Пресвятої Богородиці Холм був врятований від нашестя орд Батия 1240 року. Лише під час воєнних дій 1261 року монгольським ординцям під проводом Бурундая вдалося зруйнувати православний собор і здерти з ікони золотий оклад, кинувши саму ікону в руїни храму. Тільки через сто років ікона була віднайдена і внесена до відбудованого храму.

1596 року, з переходом Холмського православного єписко­па Діонісія Збируйського в унію, Холмський собор та чудотвор­на ікона опинилися в руках греко-католиків. 1628 року Холмським уніатським єпископом стає Мефодій Терлецький, який розпочинає збирати документальні свідчення благодіянь, отриманих за посередництвом образу Пресвятої Богородиці. За його клопотанням 1646 року було створено комісію для вивчен­ня і обстеження ікони, яка підтвердила її давність і чудодійну си­лу. Цього ж року вийшла книжка Якова Суші «Phoenix», у якій був даний опис ікони і перелік чуд.

22 січня 1650 року за Зборівською угодою, укладеною між Богданом Хмельницьким і польським королем, греко-католики повернули православним Холмську кафедру, на чолі якої став Діонісій Балабан. Однак при передачі храму уніати сховали ікону й звернулись до польського короля з проханням перенести її в інше місце. Лише після довгих пошуків, при допомозі право­славних мішай, ікону було знайдено в підземеллі і знову внесе­но до храму.

 Але і православні недовго втішалися святинею. Зборівський договір був порушений поляками, і 1651 року вони знову розпочали війну з козаками. За рекомендацією Якова Суші, що на той час був управляючим Холмською єпархією, король Ян Казимир відбирає у православних чудотворний образ Богоро­диці й бере її з собою в похід проти козаків під Берестечком. Ві­домо, що перед битвою ікону носили між рядами польського війська з молитвами про заступництво й допомогу. Поляки пе­ремогли. Свою перемогу над козаками вони приписали чудодійній допомозі ікони Богородиці. Після закінчення війни Ян Казимир з почестями доставив ікону до Варшави і вмістив її в каплицю королівського палацу. 29 червня 1651 року він відновив Холмську греко-католицьку кафедру, управляючим якої знову призначив Якова Сушу. 29 квітня 1652 року на прохання єпископа і парафіян ікону було урочисто повернено до Холма і встановлено у соборі.

 

Але тут відновилися воєнні дії з козаками. Приголомшений постійними поразками, король Ян Казимир знову забирає ікону на поле битви. Та цього разу Бог не виявив своєї прихильності до поляків. Зазнавши нищівної поразки під Жванцем, король ніби втратив інтерес до ікони й повернув її до Холма. Наступні роки (1656—1660-ті) теж не визначалися спокоєм. Політична нестабільність змушувала Якова Сушу перед лицем небезпеки неодноразово забирати ікону з храму та разом з нею переховуватися й переїжджати з місця на місце.

 

1660 року ювелір Себастьян Нісевич з Любліна майструє дорогоцінні шати для чудотворної ікони. На цей час зафіксовано понад 700 чудодійних благодіянь за посередництвом ікони Пресвятої Діви. У 1720—1750 роках гданським ювеліром В. Жоде була створена срібна плита з барельєфним зображенням , батальної сцени і латинським написом. У центрі композиції зображено чудотворну ікону, перед якою на колінах стоять король Ян Казимир і єпископ Яків Суша. Ця плита була вміщена на лицевій стороні головного престолу. 1765 року за клопотанням українських єпископів Папа Римський Климент XIII коронує ікону двома золотими коронами. 1875 року російський царський уряд скасовує унію з Римом. Святиня на Холмській горі повертається у православ’я. Так триває до Першої світової війни. 1891 року чудотворну ікону прикрасили новим срібним окладом, оздобленим дорогоцінним камінням та емалями. Їх виготовив ювелір Овчинніков.       

1915 року православне духовенство полишає окупований австрійськими військами Холм. Ікону перевозять до Москви. А 1918 року, коли було проголошено Українську Народну Республіку, до складу якої входила і Холмщина, ікону перевезли  до Києва і помістили в церкві Флорівського жіночого монастиря на Подолі.

  У 20—30-х роках XX століття ікону стало небезпечно утримувати у церкві, оскільки  влада більшовиків, під приводом допомоги голодуючим, проводила тотальну конфіскацію        церковних цінностей. Святиню винесли з монастиря і почали переховувати у приватних громадян Києва. За спогадами історика  Наталі Полонської-Василенко, якими вона поділилася в листі до Івана Огієнка, ікона спочатку зберігалася у неї, але після кількох    обшуків у її квартирі вирішено було перенести ікону в інше місце.

 

Один із холмських українських патріотів забрав ікону до себе. Щоб уникнути конфіскації ікони при обшуку, з неї зняли її дорогоцінний оклад, розібрали на окремі дошки і роздали в різні руки. При арешті нього патріота прикраси з ікони були знайдені й забрані.

Із публікації М. Онуфрійчука дізнаємося, що ікона Холмської Богородиці після того, як була винесена з Флорівського монастиря, переховувалася у історика, викладача Української академії наук М. Корниловича (можливо, це саме той патріот, про якого йдеться в листі Н. Полонської- Василенко)".

 

(Далі буде)

 

СПОГЛЯДАЮЧИ ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР(продовження)

 

   19Фото без опису40 року в окупованій німцями Польщі була відновлена Холмська православна єпархія, на чолі якої став архієпископ Іларіон (Іван Огієнко). Саме йото стараннями ікона була від­найдена. Стало відомо, що архієпископ Іларіон відрядив до Києва свого магістра М.Середюка і дав йому 1000 карбован­ців для реставрації ікони. Так звану малу реставрацію здійс­нив професор Микола Прахов, син керівника будівництва й розмалювання Володимирського собору в Києві Андріяна Прахова.

   27 вересня 1943 року на свято Воздвижения Чесного Хреста ікона була урочисто внесена до кафедрального со­бору Холма. За спогадами Надії Горлицької, ікона зберіга­лася в помешканні архієпископа Іларіона, оскільки у Соборі йшов ремонт. 1944 року фронт відкотився на захід, воєнні дії йшли поблизу Холма; архієпископ Іларіон зму­шений був емігрувати. Очевидно, ікону він планував за­брати із собою. Було споряджено два ешелони —- один з людьми, другий — з майном, церковним начинням та іко­нами, серед яких була і Холмська ікона Богородиці. Саме цей ешелон потрапив під бомбардування біля Кракова. Лю­ди, що були свідкам цього лиха, врятували цю та ряд ін­ших ікон. Святиню перенесла до Любліна парафіянка холмського собору Іларія Булгакова і передала православ­ному священикові, а вже він сповістив до Холма про її міс­цезнаходження. ,             

   Холмський священик протоієрей Гавриїл Коробчук (бать­ко Надії Горлицької) спорядив до Любліна авто і супровід — диякона Сурикова та свою старшу дочку Любу. Перевізши ікону до Холма, її вже не вносили до храму, а таємно перехо­вували в родині Коробчуків. вували в родині Коробчуків. 1945 року під чає насильного переселення українців з території Холмщини родина виїхала до Луцька, взявши із собою ікону. В Луцьку ікона переховувалася до 1968 року, доки був живий отець Гавриїл. Після його смерті донька Люба перевезла ікону до себе на Івано-Франківщину.

  1979 року ікону було непрофесіонально поновлено; було зроблено грубе замалювання по старому пошкодженому малярству. Так вона перебувала на Івано-Франківщині до 1996 року. Тоді ж Надія Горлицька перевезла ікону до Луцька. Зважаючи на її пошкодження, Надія Гаврилівна вирішила передати ікону на реставрацію. Це сталося 16 листопада 1996 року.Твір потрапив до реставратора Волинського краєзнавчого музею Анатолія Квасюка.

   Він був першим із музейних працівників, хто побачив ікону і кому випала нелегка місія її повернення до первісного вигляду. 15 вересня 2000 р. був підписаний договір про передання, за яким пані Горлицька дарує безплатно у довічну власність Волинському краєзнавчому музею Холмську ікону Богородиці.»

Фото без опису

Реставратор Анатолій Красюк працює над порятунком ікони

 

 

Фото без опису

(Оригінал після реставрації)

 

                Дмитро СТЕПОВИК

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування