ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ : Історія та цікаві факти
У День хрещення Київської Русі згадуємо, як відбувалася ця подія та яке значення мала.
День хрещення Київської Русі
2023 картина Петра Андрусіва
Щороку 28 липня Україні святкує свято на честь однієї з найважливіших релігійних подій в українській історії. Православні відзначають День хрещення Київської Русі на честь заснування в країні християнства князем Володимиром Великим. Офіційно свято називається День хрещення Київської Русі-України.
В 2023 році відзначається 1035-річчя хрещення Русі. У День хрещення Русі-України у храмах ПЦУ проводяться богослужіння на честь Володимира Великого. А у 2022 році за рішенням Верховної Ради цього дня було встановлено свято День української державності.
День Хрещення Київської Русі - дата свята
День хрещення Русі відзначається щорічно 28 липня за старим юліанським календарем або 15 липня за новим стилем. У цю дату церква вшановує пам'ять Володимира Великого, зарахованого до лику святих. Свято було встановлене у 2008 році за указом Віктора Ющенка.
Сама дата хрещення Русі невідома, і навіть точний рік історикам встановити поки що не вдалося. Більшість вчених вважає, що Русь прийняла хрещення в 988 році, але є й інші версії.
Як хрестили Київську Русь
Князь Володимир Святославович був язичником до 30 років, але за часів правління зрозумів, що релігія з багатобожжям вичерпала себе. До того ж християнство на той час прийняли багато сусідніх країн, зокрема і Візантія - найрозвиненіша і найсильніша на континенті.
Князь вирішив, що прийняття християнства на Русі сприяло б зміцненню зв'язків з європейськими країнами.
У "Повісті временних літ" йдеться, що до хрещення Володимир провів "випробування вір". Він вислухав посланців від ісламу, іудаїзму та християнства. Саме остання релігія найбільше припала йому до вподоби.
Хрещення Русі свято
Хрещення Київської Русі розпочалося з Києва. Мешканців столиці масово охрестили у місці впадання річки Почайни у Дніпро. Після Києва православ'я прийняли інші міста Русі.
Не всі жителі Київської Русі відмовилися від язичництва добровільно, на багатьох територіях спалахували бунти. Паралельно з хрещенням багато років викорінювалися язичницькі звичаї і знищувалися культові споруди. Багато традицій язичництва збереглися донині і переплелися з християнськими.
Історик і релігієзнавець Ігор Козловський розповів про причини хрещення Русі:
Чому Русь прийняла хрещення? Це сталося під сильним впливом Візантії. Київській Русі потрібна була підтримка християнської Візантійському імперії. І чому християнство? Тому що це відносини з близькими сусідами в Європі, і на Балканах, і на території Малої Азії. Християнство допомогло налагодити відносини з Європою і об'єднати племена Русі. А ми знаємо, що вже в християнстві вже зникає ідея етносів, а головне - це вибір вже не етнічний, а конфесійний. І тому рішення приймати християнство як об'єднавчу силу - було у Володимира свідоме.
Зрозуміло, що це був непростий процес. І довгий час ми знаємо, що величезні території не були християнізовані. Території сучасної північної Росії стали релігійними тільки через 100-150 років після початку християнізації.
Цікаві факти про хрещення Русі і свята
- До хрещення Русі Володимиром робилися інші спроби поширити країною християнство. Вважається, що у 860-х роках Русь намагалися хрестити Аскольд та Дір і створили перші церкви, але спроба провалилася.
- Бабуся Володимира Великого княгиня Ольга стала першим правителем Русі, який прийняв християнство. Вважається, що для хрещення вона завітала до Константинополя. Її слуги і її син Святослав продовжували бути язичниками. Згідно з "Повістю временних літ", прийняття християнства Ольгою стало одним із аргументів для Володимира, чому і йому потрібно похреститися.
- В Європі були країни, які прийняли хрещення пізніше Київської Русі - це Ісландія, Норвегія та Швеція. Остання довго вважалася язичницькою та варварською країною.
- До прийняття християнства князь Володимир вів розпусне життя і багато разів одружувався.
- Про хрещення Русі свідчать архітектурні знахідки. У похованнях 10-12 століть знаходили хрести та ікони, які клали померлим у могили.
- Саме після хрещення на території Русі поширилася кирилична писемність і з'явилися перші письмові пам'ятки.
- Багато православних церков у це свято влаштовують особливі богослужіння і брязкають у дзвони.
ЛІТЕРАТУРА:
Епіфаній (Думенко), архієп. Подвижники благочестя Українського Православ’я : доповідь на парламентських слуханнях «Українці в світі» 8 грудня 2010 року // На шляху до спасіння : [проповіді, слова, послання, промови, доповіді, інтерв’ю]. – К., 2012. – С. 657 – 667.
Асконченский В. Кіевъ съ древнейшимъ его училищемъ академіею: в 2 ч. – К.: Въ университетской типографіи, 1856. – Ч. 1. – С. 12.[
Іларіон (Огієнко), митр. Українське монашество / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та коментарів М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2002. – С.175, 176 .
Історія української культури : збірник матеріалів і документів / за ред. проф. С. Клапчука, В. Остафійчука. – К. : Вища школа, 2000. – С. 135.
Іларіон (Огієнко), митр. Українське монашество / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та коментарів М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2002. – С.149.
Історія української культури : збірник матеріалів і документів / за ред. проф. С. Клапчука, В. Остафійчука. – К. : Вища школа, 2000. – С. 13.
Власовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви : у 4 т., 5 кн. – К. : Вид. Української Православної Церкви Київського Патріархату, 1998. – Т. 2. – С. 242.
Харламповичъ К. Малороссійское вліяніе на Великорусскую церковную жизнь :в 3 т. – Казань: Изд. Книжнаго магазина М. А. Голубева, 1914. – Т. 1. – С. 243.
]Іларіон (Огієнко), митр. Українська Церква : нариси з історії Української Православної Церкви : у 2 т.: Т. 1 – 2. – К. : Україна, 1993. – C. 86.
Церковні новини // Православний вісник. – К. : Вид. Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2006. – № 7/8. – С. 21.
