ПОЕТИЧНИЙ ФУРШЕТ
#Дарунок_бібліотеці
ПОЕТИЧНИЙ ФУРШЕТ
Маємо доброго друга бібліотеки, нашого колишнього директора – Богдана Смоляка, письменника, поета, критика, популяризатора доброї літератури. Відчинивши нам двері до свого духовного простору, подарувавши чимало своїх книг, він ще й поділився творами своїх друзів - поетів, поезію яких представляємо на ваш розсуд.
Навіщо тобі усе це читати?
Що, теж боліло?
І мріялося, і літалося?
І почуття оце знайоме:
« …на відстані очей, бажань і мрій…»?
Тоді запрошую.
Пережити, відчути – і збагнути себе.
Бо це до тебе промовлено:
Отож, запрошуємо на поетичний фуршет-дегустацію найвибагливіших поетичних гурманів від авторів – читачам.
«І ПРИРІКАЮ ТОБІ ЛЮБОВ…» ДОЛИК ЛЮБОВ.
Здається, збагнути до кінця мінливості порухів жіночої душі не вдавалось нікому. Ці несподівані перепади, а якщо це точніше сказати – переливи настроїв…неочікувані, несповідимі переливи.
Ми – щасливі, щасливі безмежно!
І у мокрих руках дощу
Ми цілуємось – необережні,
А чи хтось нас побачив, почув?
Ми – краплинки тепла і літа,
Дощова і небесна плоть,
Діти сонця. Любові, вітру!
І всміхнувся тихенько Господь.
Поезія ГАЛИНИ СКІРСЬКОЇ «КОЛЮЧИЙ ЧОРТОПОЛОХ» - пісенна, збентежена нібито випадковим дотиком до неповторностей природи, до Божої благодаті. І, звичайно ж, перейнята суто українським трагізмом.
Затуманений місяць - нехай буде дощ!
Заховаюся зручно під дахом…
Доторкаючись неба, крилатий хвощ
Заспіває зеленим птахом.
Світ зітканий із протиріч, які роздирають його і разом з тим – творять єдність. Кожне єство на землі прагне знайти свою нішу, свій ритм у шаленій коловерті. ЛЕВИК АНДРІЙ «ЖАДОБА ЧИСТОТИ».
Вірші - це дощ
Життєдайний.
Дощ – сльози, що обмивають
Випечену спекою-мукою душу.
Для тих, хто любить жити і творити, хто обирає свій шлях і з сумнівом не обертається назад. Збірка « СКРИПКА – ДУША МОГО СЕРЦЯ» ГАННИ ШАШУРІНОЇ КАЛИНИЧ.
Музика звучить тихенько так…
Я вірю, що прокинуться ноти
Й розбудять почуття нове.
Стороннім не почути це.
І скрипка знову оживе…
Мабуть не знайдеться в історії людини, яка не мала би відношення до поезії. З поезії людина вийшла, на поезії людина зросла. Тільки поезія дає людині змогу звільнитися від цих труднощів. Тільки любов до поезії відкриває людині шлях до подальшого росту зростання.
Шановні читачі!
Автори інших збірок також запрошують Вас помандрувати у чудовий світ поезії!!!
