ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ
Відродження, розквіт усього живого відбувається навесні. Все оживає, потік весни пробуджує все навколо. З – під снігу пробиваються перші пагінці свіжої зелені. Все це викликає у нас захоплення і незвичні почуття. Так і поезія пробуджує людину, бо поезія – це життя, це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Тоді людина стає духовно вищою і красивішою. Поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини. Тому, рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО було визначено 21 березня – Всесвітнім днем поезії. Саме поезія напередодні цього дня зібрала любителів поетичного слова в бібліотеці-філії с. Сокіл. Учасники заходу поділилися своїми улюбленими поетичними творами, читали поезії відомих українських поетів, серед яких твори легендарної Ліни Василівни Костенко, яка 19 березня святкує свій день народження. Її вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невчерпним джерелом мудрості. Бібліотекар познайомила присутніх з основними віхами життя та творчості Л. Костенко, провела презентацію книжкової виставки та огляд літератури «Звучить поезія із серця глибини».
Все повторялось: і краса, й потворнісь.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
