В РУКАХ, ЩО ВИРОСТИЛИ ХЛІБ, НЕ ЗАЛИШИЛИ НІ ЗЕРНИНИ
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1932-1933 роках.
Щороку у четверту суботу листопада Україна в скорботі прихиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили .
Сьогодні бібліотека-філія с. Сокіл стала храмом духовності, храмом скорботи і пам’яті. Їм – неоплаканим і невідспіваним… Їм – похованим без труни й молитви…позбавлених могили й шани – спільно з НД с. Верени ми присвятили годину пам’яті «В руках, що виростили хліб, не залишили ні зернини».
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
Відчинімо наші душі і серця для пам’яті про ті страшні роки. Зробімо все для того, щоб ніколи, за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.
