A A A K K K
людям із порушенням зору
Комунальний заклад "Публічна бібліотека Кам'янка-Бузької міської ради"
м. Кам'янка-Бузька

Афористичний ореол Богдана Смоляка

Дата: 26.09.2022 10:09
Кількість переглядів: 40

Краєзнавча скарбниця

         Рідний край – це мала Батьківщина, частинка нашої неньки України. Високе поняття Вітчизни починається від рідного порогу. Терени Кам′янеччини напоєні повільними водами Бугу й зігріті , завдяки близькості до Львова, сонцем європейської гуманістики, завжди щедро родили, родять і родитимуть мистецькі таланти, надто ж літературні. Кам'янеччина представляє дуже різних письменників як за складом їхнього мислення , так і за манерою написання, не кажучи вже про різноманітність жанрову. Адже маємо тут і поезію і прозу, а серед них твори епічні та ліричні, зокрема, лірику пейзажну, філософську й релігійні, твори на історичні теми як релігійного, так і пригодницького напряму.

         Одні з авторів йдуть  у руслі традиційного вірша, по-своєму вдосконалюючи та розвиваючи його, інші обирають шлях новаторського віршування. Маючи у цьому певні здобутки. Словом, як у краплині води відбивається море, так і в творах письменників нашого краю відбивається загальноукраїнська літературна тенденція, з явною перевагою поетичного виду літератури над прозовим та драматичним         і з наявністю чи не всіх тих жанрів, які притаманні українській літературі в цілому.

         У світ поетичного мистецтва безліч путівців. І це добре, бо від цього багатогранішають неповторністю віршовані обрії віщого образного Слова. Тому лише власною вибраною дорогою іде на Парнас, отой чарівний світ висоти думки і почуття, справжній творець.

         Таку власну утаємничену дорогу знайшов уже й Богдан Смоляк,  наш краянин, поет, прозаїк, есеїст, автор публікацій у часописах « Україна», « Дзвін», Літературний Львів» тощо.

         На розсуд вибагливого  читача пропонуємо своєрідну творчість автора.

Я перейшов ріку не по воді.

Не заглядав, як сонце, у глибини.

Однак плачу за пізнане тоді,

Але розпізнане лиш нині.

 Богдан Смоляк, «Словник мовчання».

         Слово, рідна мова, думка, дух, душа, освіченість , книжка…Книжка-дитя мовчання. Та народившись, не мовчить, не мовчить вона, а промовляє й між рядками. Коли дитя мовчить, то книжка плаче гіркою сльозою правди про минуле, сьогодення, майбутнє…

         Відчиняючи двері до духовного простору письменника Богдана Смоляка, читач мусить послуговуватися думкою серця, щоб осмислити цілісність творчого явища, способів творення оригінальної думки. « Є в Богдана Смоляка строфа, яка чи не найкраще дає нам зрозуміти глибинну заземленність (отже і висотність) його поезії, строфа, що стає своєрідним поетичним кредо автора:

І не просто зиму пережити.

І не просто повернути мить.

І не просто цей окраєць житній -

Власне серце

Іншому вділить.

Богдан Смоляк, «Словник мовчання».


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування