ПРЕЗЕНТАЦІЯ - ЗУСТРІЧ «ОКСАНА ГУНЬКА-МАЇК «ЗІГРІТИ НЕБО», «ЩО ТОБІ. ЖІНКО?»»
Я рятуюся віршами
Від зневіри, від розпачу, втоми.
Я лікуюся віршами,
Я у них почуваюсь як вдома…
Незважаючи на осінній дощ, що крапотів, ніби нагадуючи про себе, неспинним стукотінням по шибках, ніби намагаючись зазирнути і на хвилину зігрітися у затишній залі, яка була наповнена неймовірно душевним поетичним словом пані Оксани.
У кожної квітки - свій голос,
У кожної гілки - свій ритм.
І доки в садах ще не голо.-
Співай мені, говори!
Симфонію пише вітер
Осінній у цих садах.
Записує ноти на вітах,
На жовтих листках і плодах.
До бібліотеки поетка завітала із презентацією нових збірок «Зігріти небо» та «Що тобі, Жінко?» З перших хвилин, з перших рядків зачарувала усіх присутніх таємницею жіночої душі, що через поезію зазирнула у вічі. Адже кожен з присутніх почув той самий вірш, який торкнувся найпотаємніших струн душі , комусь як вірш-зізнання, комусь, як вірш-пересторога, комусь, як вірш-сповідь, а комусь, як вірш-одкровення. Він покликав за собою і залишився у серці назавжди.
Ходім зі мною до межі
Між днем і ніччю.
Туди, де гостряться ножі
Від потойбіччя.
Не бійся, це лише життя,
Твоє для тебе.
В долонях вічності диття
Гойдає небо,
Перебирає торочки, Плете мережку
І в’яже доленьки нитки
В тернисту стежку.
Візьми її, змотай клубка
Чи кинь у фарбу,
Аби зродила ніч п’янка
Для квітки барву!
Шановні користувачі!
Якщо ви ще не читали поезію оксамитово-ніжну, як дотик до губ коханої, повітряно-шовкову, як політ вересневого листя, щиру, як серпневий сум, болючу, як сіль на живій рані? То завітайте до бібліотеки, де на вас чекають нові збірки Оксани Гуньки-Маїк!
Читайте! Насолоджуйтесь!Народжуйтесь у світлі цих віршів!
