Поезія — це завжди неповторність
В душі кожної людини живе її внутрішній романтик. Саме він нашіптує унікальні рядки, що згодом стають віршами. Саме цим зумовлений той факт, що поезія — завжди неповторність. Вона допомагає побачити прекрасні й незвичайні сторони в повсякденних речах, у тому простому житті, яке оточує нас щодня. Можна з упевненістю сказати, що поезія вчить любити.
Вірші не відрізняються багатослівністю, вони місткі та змістовні, як ніби читач знає про ті почуття, що описує поетка - наша землячка ОКСАНА ГУНЬКА-МАЇК, уродженка с.Рокети ( 2 лютого 1969 року). Жила серед сільського спокою й мудрості. Серед неповторної краси природи.
Дуже рано навчилася читати, тож до школи в Добротворі пішла з повним ранцем дитячих книжок. А потім у її життя увійшла поезія. Перші спроби – шкільні, під впливом уроків літератури й занять у літературному гуртку «ПЕРВОЦВІТ», а далі – вже не могла жити без СЛОВА. Пише про світ, про себе, про людей, про мудрість буття й Долю. Про життя.
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ, ЛЮБИТЕЛІ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА!!!
Запрошуємо у мандрівку сторінками одкровень Ліричної героїні, яка не залишить Вас байдужими, аби ці вірші знайшли відгуки і у Вашому серці. Адже авторка наділена Даром слова. Нелегкий і непростий дарунок. Вимагає Неспокою й відповідальності. Небайдужості і сердечного болю. Оголеного нерва душі і надгострого чуття. Та водночас – це жива вода життя, що допомагає долати перешкоди і невдачі.
Виносячи на загал своє Слово поетка сподівається, шановні читачі, що ВИ знайдете тут написане саме для Себе. Можливо, зможе чимось допомогти, розрадити чи порадити…Адже, її вірші не просто читаєш , а наче п'єш п'янкий нектар!!!
Гунька- Маїк Оксана. Полиново-медова любов [Текст]: вірші / Оксана Гунька- Маїк. - Кам'янка-Бузька: КП «Кам'янка-Бузька районна друкарня», 2017.-100с.
Отож, занурюємось у полиново-медову любов…
Жінка-ніжність, жінка - душа, жінка - кохана, жінка - мати, жінка-поетеса…Жінка… Жінка, якій злегка за… Яка різниця скільки? Се уже стиглий і бентежний плід, що містить у собі усю красу, усю велич, усю повноту буття і чуттєвості. Вона та, хто дарує себе без останку тим, кого любить , ким живе, ким дихає і…марить.
Жінка у любові – прекрасна. Навіть, якщо та любов, бува, й полинова…Її щира душа така тендітна й така сильна водночас, здатна творити диво. І вона творить. Творить так щемко і трепетно, як бринить мелодія її тремтливого серця – люблячого, відважного, сподівального і…сподівального:
Послухай коханий:
Вже стихло відлуння громів.
Птахи відлетіли,
Зовучи мене за собою.
Тумани лягають,
І небо сльозиться сльотою,
Й калина червона
Солодшає від холодів.
Коли зорепади
Сплітають коштовні гердани -
То небо заманює
В інше життя висотою -
Дозволь біля тебе
Хоч хвильку я тінню постою…
І ти не відпустиш.
Ти скажеш:
«Лишайся кохана!»
Авторка цієї поетичної книги наважилася на не просту, але направду безцінну річ: вона сміливо розгортає яскраву палітру зболеної душі перед своїм читачем. Вона так просто і дитинно зізнається:
Зовсім мало жінці треба:
Крихту сонця, краплю неба
І ковток води живої.
Що із джерела Любові…
Доля - вибаглива пані. Сама обирає, кому скільки вділити того чи іншого. Однак не оминає своїми дарами нікого і, часто, вони далеко й далеко не солодкі, приймати та нести їх гідно – потрібна неабияка сила духу і волі.
Злети і падіння палкого кохання, жертовне щастя, материнства, турботи педагога, тривоги українки-патріотки, доля поетичного слова – таке тематичне поле першої книжки віршів талановитої поетки з-над Західного Бугу.
Гунька-Маїк Оксана. За півкроку до осені [Текст]: поезії / Оксана Гунька-Маїк. - Львів: Камула, 2008.-76с.- (Б-ка «Кам'янецький оберіг»).
Ти – перший.
Тобі того мало?
Дарма!
Бо що ти забрав,
Того іншим нема.
І не став біля мене варту,
Бо що було далі –
Того знати не варто.
Й не ходи ти за мною назирці –
Не сховати-бо сонця в комірці,
Насолоджуйся тим, що твоє,
Що тобі ця першість дає!
***
Чи варто каятись, щоби згрішити знов?
Чи варто забувати – й не забути?
Прости нам, Боже, за сліпу любов
І не пошли недолі на спокуту!
***
Відкрити душу перед людські очі
І легко, й страшно: хтось би не зурочив
Та не заліз із брудними ногами,
Не бабрався, шукаючи сенсацій,
між рядками.
«Ага…ось тут – а це вона про кого?!»
І плюнуть в душу, й кинуть камінь-слово.
Але якщо хоч хто зігріється
біля мого вогню, -
- Я душу навстіж відчиню!
І віриться, читаючи такі щирі рядочки, що життя, попри всілякі труднощі, болі та жалі, - таки прекрасне! І відрадно, що є у ньому світлі Душі, що вміють робити світ кращим, добрішим, певнішим.
Отже, поезія червоною ниткою проходить через все життя людини, роблячи його більш яскравим та насиченим.
І ЯКЩО ВАС ЗАЦІКАВИЛА ТВОРЧІСТЬ ПАНІ ОКСАНИ, ВАМ ДО НАС НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ ОДРАЗУ ДВОХ ПОЕТИЧНИХ ЗБІРОК:
«ЗІГРІТИ НЕБО» ТА «ЩО ТОБІ ЖІНКО?»
ЗАПРОШУЄМО ВАС, ДРУЗІ БІБЛІОТЕКИ І ПОЕЗІЇ!
