ПОЕТИ НЕСКОРЕНОГО ПОКОЛІННЯ (Олена Теліга та Олег Ольжич) – уродинники липня
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА
Чи на рідних полях
Чи в чужій стороні,
Осінило чи ні
Святохреснеє рам’я,-
Вам усім, хто поляг
За тризубий стяг,-
Вічная пам’ять!
Олена Теліга та Олег Ольжич - поети знакові, але їхні непрості і трагічні долі та глибока творчість не прочитані до кінця ні в столітті минулому, коли їх, молодих і рвійних, було вбито, ні в теперішньому. Українські лицарі духу, до яких належать Олег Ольжич та Олена Теліга - митці, котрі не лише своїм проникливим художнім словом наближали світлу годину визволення Батьківщини, а й стали до лав борців і життям заплатили за вірність визвольним ідеям.
"Держава не твориться в будучині, держава будується нині......- заявляв Олег Ольжич. "Тяжке змагання наші душі зоре, щоб колосились зерна перемоги..." - твердила Олена Теліга. Олену й Олега єднало дуже багато. Народилися вони обоє в липні. Через українську революцію 1917-1920 рр. та її поразку обох доля закинула на еміграцію до Чехословаччини, де вони познайомилися і здружилися. Тісно співпрацювали у культурно-освітній референтурі Організації українських націоналістів (ОУН).
Олена Теліга мала ім’я в поезії, Олег Ольжич - в науковому світі, хоча також займався літературною діяльністю. Але українська нація тоді переживала, напевно, найважчий період у своєму існуванні. Тому ці люди зробили вибір у своєму житті. Це був їхній визначальний і свідомий вибір.
Вітрами й сонцем Бог їхній шлях позначив. Ступали ним в екстазі свого гарячого серця. Йшли по життю, ніби по лезу ножа: під високою напругою небезпеки.
Їм, українцям за походженням і за самоусвідомленістю, берег рідний то віддалявся, то наближався, але завжди був священним...
У нашій історії не часто зустрінеш таку людину, як Олег Кандиба. Суворо послідовний у своїх вчинках, відданий національній ідеї до кінця, незвичайно обдарований природою, він досяг високих злетів у різних сферах науки і громадського життя.
Наскрізним для поезії Ольжича є інтелектуально-філософське осмислення буття ("Пророк", "Господь багатий нас благословив"). Ряду віршів ("Захочеш - і будеш", IX) притаманні захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім'я національного визволення України (цикл "Незнайомому воякові").
Олена Теліга мала особливий тип світогляду, в якому героїзм був найвищою чеснотою, орієнтиром, покликаним спрямувати всю енергію на національне визволення рідного народу в поєдинку між двома імперіями. "Україну може врятувати новий тип українця", "Українська нація потребує людей, що вміють жити, творити і вмирати для своєї Батьківщини", - наголошувала поетеса у своїх статтях .
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, - я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
Олег Ольжич був справжнім, а не шароварним патріотом, ніколи не належав до тих, що (як зображені в його циклі "Незнаному воякові") читали газети, милувалися минувшиною, тішилися річницями і нікчемними ділами, вважаючи саме це виявом любові до України. Найцікавішим серед творів історичного звучання на українську тематику є "Зимовник". Козацька тематика простежується і в поезії "На темних кладках сивої ріки", де в образах молодих матерів втілено власне образ України. У патріотичній ліриці Олег Ольжич на диво сповідальний. Очима свого покоління він дивиться на світ в циклах віршів "Городок. 1932" та "Незнаному воякові". Навіть для нашої молоді актуальні рядки:
І бачили очі дитячі твої,
Широкі і схожі на рану,
Як люди, що знали визвольні бої,
Улесливо кланялись пану.
І слухали уші, коли вчителі
Учили, нечесно-лукаві,
Лучити гонори своєї землі
У службу ворожій державі...
І встала потворна оголена суть
Повільно зради ідеї.
Не може, не може, не може ж так буть,
Облудники і фарисеї!
У своїй творчості Теліга стояла на межі, де закінчується спокій, сірість буднів і починається палахкотіння вогню боротьби, справжнього життя. Що найперше вражає при знайомстві з поезією цієї незвичайної жінки? Щирість. Поезії Теліги наскрізь автобіографічні. Ліричний герой їх - сама поетеса, тому з повним правом можна сказати, що творчість Теліги - це її життєпис. Наскрізна тема її творчості - протест проти байдужості, сірості, прагнення повноти життя, а ще - боротьба і героїзм, любов до рідної землі. Поезія Теліги - це поезія мужності боротьби за Україну, протесту проти всякого міщанства і самозадоволення.
Не раз кажу: змагайся і шукай!
Вдивляйся в очі пристрастей і зречень!
"Напередодні"
Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться.
"Усе - лише не це!
Не ці спокійні дні"
Вражає поезія "Гострі очі розкриті в морок"... Людина повинна ставати над своїм болем, якщо вона хоче досягти чогось у житті - ось головна думка поезії. Бо
Тільки тим дана перемога,
Хто й у болі сміятись зміг.
Але трагічно закінчилися їхні життя: Олег Ольжич загинув у німецькому концентраційному таборі Заксенхаузен, а Олену Телігу фашисти розстріляли разом з її чоловіком Михайлом у Бабиному Яру. Свідомо обравши собі тернисту й небезпечну долю боротьби в ім'я високої мети - визволення України, Олег Ольжич та Олена Теліга повернулися із забуття в безсмертя. Як реквієм звучать слова лицаря української державності:
Чорно кругом чи біло - не зупинить рух.
Може зламатись тіло, але ніколи - дух.
Викладка книг, присвячена 116-річчю від дня народження Олени Теліги, поетеси, публіцистки, діячки ОУН та 115-річчю від дня народження Олега Ольжича (Олега Кандиби), поета і політичного діяча. На експозиції представлені поетичні збірки двох поетів, книги про їхню біографію, довідкові й енциклопедичні видання, журнальні та газетні статті про знаних українців і книги літературних критиків про вірші Ольжича і Теліги. Ознайомитися із цими книгами можна на фейсбук сторінках книгозбірні та безпосередньо в бібліотеці.
